Головна/Лікування хвороб/Гастроентерологія (Частина 1)


Спільними ознаками функціональних порушень шлунка, на думку А. П. Пелещука (1978), є: 1) зв'язок між виникненням гастроентерологічних скарг та психічними травмами, стресовими ситуаціями або постійно існуючими травмуючими факторами; 2) відсутність ознак органічного ураження на макроструктурної і гістохімічному рівні; 3) наявність неврозу, 4) мінливість симптомів, зникнення їх уночі, часто відмінність їх від ознак захворювань органів травлення. Разом з тим автор зазначає, що кожен ознака і їх сукупність недостатні для діагностики функціональних розладів шлунка; вони можуть бути проявом органічного ураження шлунка або інших органів.

Найбільш характерною ознакою є біль у надчеревній ділянці, у правому підребер'ї, біля пупка (без чіткої локалізації). Крім того, локалізація болю може змінюватися протягом одного або декількох днів і не бути пов'язаною з прийомом і характером їжі. Біль буває постійної, ниючий або давить, а також гострою, переймоподібний типу кольок. Біль у надчеревній ділянці може супроводжуватися відчуттям важкості, розпирання, тиску, особливо при вторинних розладах вісцеровісце-ральних рефлексів при захворюваннях інших органів (кишечник, жовчний міхур і т. п.).

Інтенсивність болю в надчеревній ділянці залежить від особистісних особливостей хворих, вираженості рухових порушень гастродуоденальної зони, а не від секреторної функції шлунка. Більш різка і тривала біль, частіше спостерігається при підвищеному шлунковому кіслотовиделенія, пов'язана з супутніми порушеннями моторики у вигляді спастичних

скорочень воротаря, бурхливої ??перистальтики, маятнікообраз-них рухів дванадцятипалої кишки.

Антіперістальтіческіе скорочення шлунка, особливо при недостатності кардії, призводять до регургітації кислого шлункового вмісту в стравохід, подразнення нижнього відрізка стравоходу, появі печії, а при сильних скорочення шлунка - відрижки повітрям, кислим, гірким. При швидкій їжі, особливо у неврастеніків, відбувається проковтування повітря (аерофагія) і виникає дуже гучна відрижка. Можлива поява тухлої відрижки при порушенні евакуації їжі зі шлунка (пілороспазм, атонія шлунка, гастроптоз), коли внаслідок гниття продуктів неповного розпаду білка утворюється сірководень, який потрапляє в порожнину рота.

При рухових і секреторних розладах шлунка може з'явитися нудота внаслідок подразнення блукаючого нерва, яка нерідко супроводжується тяжкістю та болем у надчеревній ділянці, слинотечею, неприємним смаком в роті, запамороченням, загальною слабкістю.

Виникнення блювоти, частіше повторної, не приносить полегшення, спостерігається внаслідок рефлекторних впливів при хворобах інших внутрішніх органів або роздратування блювотного центру. Нестримне блювання великою кількістю кислого шлункового вмісту, нерідко супроводжується сильним болем у шлунку, описана Н. Рейхман в 1882 р., яку автор пов'язав зі звичним секреторним неврозом.

Гастросуккорея може бути властива і виразкової хвороби з локалізацією виразки пілородуоденальних; вона характеризується безперервною посиленою секрецією кислого шлункового соку, рясною блювотою, печією, нічний болем у надчеревній ділянці. І синдром Н. Рейхманна, і гастросуккорея при пілородуоденаль-них виразках можуть привести до виникнення гіпохлоремічний уремії.

Отже, біль у животі, печія, відрижка, нудота, блювота - найбільш часті симптоми функціональних розладів шлунка, але вони при цих розладах своєрідні, що в поєднанні з іншими ознаками дозволяє диференціювати їх від гастриту, дуоденіту, виразкової хвороби. Клініка функціональних розладів залежить від їх характеру. Так, при гіперхлоргідріі і підвищеної рухової функції шлунка частіше спостерігають відрижку кислим, печію, блювоту, нерідко рясним кислим вмістом, виражений біль, що не має певної локалізації, в поєднанні з вегетативними розладами. Рентгенологічне дослідження виявляє посилену перистальтику шлунка, спазм воротаря, затримку евакуації шлункового вмісту. При гастроскопії виявляють рясну секрецію, спастичні скорочення шлунка, підвищення його тонусу, що призводить до частого відрижки вводиться повітря. Підвищення тонусу гладкої мускулатури шлунка (часті, високі хвилі) констатує і електрогастрографія.

При гіпо-та ахлоргідрії домінують анорексія, зригування їжі, відрижка повітрям, гіркота в роті, нудота, іноді блювота з домішкою жовчі і слизу, відчуття тяжкості і тиснуть тупий біль у надчеревній ділянці, частіше відразу ж після їжі. Нерідко приєднуються функціональні розлади кишечника; з'являється нестійкий стілець з переважанням проносів. Мова обкладений, набряклий, з відбитками зубів по краях, згладженими сосочками, гиперемованими кінчиком, в якому відчуваються печіння і пощипування. Виявляються й інші ознаки гіповітамінозу Вг (хейлез), С (кровоточивість ясен, гінгівіт), А (сухість шкіри, розлад сутінкового зору). При пальпації, крім гастроптоза, нерідко виявляються ознаки роздратування кишечника - бурчання, плескіт в сліпій кишці і інших відділах (спазм-рова ділянки). При динамічному дослідженні шлункової секреції можлива гетерохілія (підвищення кислотності шлункового соку від низької до нормальної і навіть надмірно високою) при збереженій протеолітичної активності шлункового секрету. При рентгенологічному дослідженні виявляють мляву перистальтику, гастроптоз, зяяння воротаря і швидке випорожнення шлунка, тобто ознаки зниження його тонусу. Іноді при значному зниженні тонусу шлунка евакуація сповільнюється. Зниження тонусу видно і на електрогастрограммах: хвилі низькі, інтервали між ними значні. При гастроскопії слизова оболонка без виражених змін, іноді блідо, в шлунку велику кількість густого слизу; можлива домішка жовчі.

Крім порушення кіслотовиделітельной і рухової функцій шлунка, до функціональних розладів відносять зниження продукції слизу, найбільш вираженим варіантом якого є аміксорея, що виникає внаслідок зниження впливу блукаючого нерва.

Спроба синдромних класифікації функціональних розладів привела до виділення кардіоспазм, пилороспазма, тетанії, гострого розширення шлунка, аерофагії, звичної блювоти.

Кардіоспазм частіше виникає при неврозах, тиреотоксикозі. У хворих спостерігаються утруднення ковтання, біль за грудиною, відчуття затримки їжі, зригування. Рентгенологічне дослідження дозволяє виявити спастичне скорочення кардіаль-ного відділу шлунка та нижньої третини стравоходу.

Пілороспазм також нерідко спостерігається при невротичних станах, і характеризується болями у надчеревній ділянці, рясною блювотою кислим шлунковим вмістом. При повторних рвотах можливе виникнення гіпохлоремічний уремії.

Тетанія з'являється у хворих з гіперкальціємією, пов'язаної з різними причинами. Характерними ознаками є судомні скорочення м'язів шлунка, повторна блювота, гострий біль під мечовиднимвідростком, гастрокардіальному синдром.

Гостре розширення шлунку виникає в післяопераційному

періоді, при переїданні, вживанні великої кількості алкогольних напоїв, у тому числі пива. Механізм виникнення даного синдрому пов'язаний з паралічем нервово-м'язового апарату внаслідок рефлекторних чи токсичних впливів, з трофічними змінами в стінці шлунка, гіпокаліємією. Ознаками гострого розширення шлунка є раптове здуття живота, що супроводжується відчуттям важкості, переповнення, тиску в надчеревній ділянці, блідістю, холодним потім, тахікардією і гіпотонією. У молодому віці зустрічається рідко [До Рофе Г. І., Успенський В. М., 1984]; при гострому інфарк-н * міокарда, тромбоз судин шлунка, гострому панкреатиті, пери тоніте воно може стати причиною летального результату.

Аерофагія спостерігається переважно в осіб істеричного типу, частіше у жінок. При швидкій їжі, розмові ці люди заковтують повітря, яке призводить до виникнення відчуття розпирання, переповнення у надчеревній ділянці і гучної відрижки повітрям. Ці ознаки і є основними клінічними проявами даного синдрому.

Звична блювота може виникнути при істерії, неврастенії, частіше у молодих жінок, вона різко посилюється при нервово-психічній напрузі і пов'язана головним чином з нервово-рефлекторними і умовно-рефлекторними розладами рухової функції шлунка на вигляд, запах, смак певної їжі. Клінічно проявляється блюванням чи рясним відрижкою їжі без попередньої нудоти, які виникають навіть після прийняття невеликої кількості їжі. Зазначені явища обумовлені зворотної перистальтикою шлунка, яка легко виникає на певну їжу в осіб, схильних до істеричних реакцій.

За даними Г. І. Дорофєєва і В. М. Успенського (1984), у чоловіків молодого віку частіше виникають розлади Гіперстен-ного типу (роздратований шлунок), причинами яких у більшості з них є аліментарні похибки (77%), рідше - попередні захворювання (20%) і тільки у 3% - нервово-психічні фактори. У той же час у жінок молодого віку частіше спостерігаються функціональні розлади гіпо-стенической типу, в основі яких лежать попередні захворювання (60%), у тому числі захворювання ЦНС (20%). З цим пов'язують і частіше виникнення у них аерофагії, кардіоспазм, звичної блювоти.