Головна/Лікування хвороб/Гастроентерологія (Частина 2)


У 1980 р. М. Khuroo в північній Індії описав спалах вірусного i-елатіта ні А ні В фекально-орального шляху зараження, пізніше визначеного як вірусний гепатит Е (епідемічна, або ендемічна, форма). У 1990 г, М. Khuroo виділив збудник гепатиту Е, що дає специфічну реакцію з антитілами. Вірус викликає розвиток гепатитів із порівняно коротким інкубаційним періодом. Зокрема, ця форма виявлялася при ряді водних вспи-щік вірусного гепатиту. Можлива передача вірусу статевим шляхом. Частіше зустрічається в Центральній Азії і ряді районів Африки. За перебігом нагадує гострий вірусний гепатит А. Захворювання важче протікає у вагітних (особливо в Hi триместрі), а також у виснажених.

Методами специфічної діагностики (виявлення антитіл до вірусу) поки мають лише кілька вірусологічних інститутів у світі. Тому припускати цю форму захворювання можна лише у випадках гострого вірусного гепатиту фекально-орального Шляхи зараження, схильного до епідемічних спалахів, коли методи специфічної діагностики дозволяють надійно виключити гщштти А, а також В і С. А. Г. Анджапарідзе до М. С. Балаян {1984) серед хворих на гострий вірусний гепатит, розвинувся в результаті фекально-орального шляху зараження, виявили гепатит Е (за сучасною термінологією) в Ташкенті у 32,4%, в Афганістані - у 65,4%, в Індії - у 63,1 %; в європейській частині Російської Федерації такі хворі не виявлені.