Головна/Лікування хвороб/Лікуємо серце


Непритомність (синкоп) - напад короткочасної раптової втрати свідомості з порушенням постурал'ного тонусу і швидким повним самостійним відновленням нормального стану.

Раптовість розвитку, короткочасність і оборотність - основні ознаки будь-якого синкопальні стани.

Поширеність синкопальних станів точно не встановлена, але вважається, що у 30% дорослих хоча б один раз у житті був непритомність [Weissler AM, Warren JV, 1978; Senges J., Lengfelder W., 1985]. У осіб похилого та старечого віку частота непритомності значно вище. За даними S. Hori (1994), серед всіх пацієнтів, що звертаються за невідкладною допомогою, 3,5% складають хворі з синкопальними станами.

В основі непритомності лежить церебральна гіпоксія, причиною якої є транзиторне порушення мозкового кровотоку. Вважають, що вона розвивається у разі різкої (більш ніж на 50%) зниження або короткочасного (на 5-20 с) припинення мозкового кровотоку.

У хворих з синкопальними станами можна виділити три періоди: переднепритомні, власне свідомість (синкоп), послеобморочного [Боголєпов Н. К., 1968; Corfariu О., 1971].

Предобморочное стан проявляється відчуттям погано ти, потемніння в очах, дзвоном у вухах, слабкістю, запамороченням, нудота, пітливістю, блідістю шкіри і зазвичай триває до 1 хв.

Під час непритомності відзначається втрата свідомості, різке зни ження м'язового тонусу, поверхневе дихання. Як виняток при відносно тривалому порушенні мозкового кровотоку спостерігаються тоніко-клонічні судоми, мимовільне сечовипускання.

Послеобморочного стан триває до 1 хв і закінчується повним відновленням свідомості без оглушення.

При деяких різновидах непритомності чітко спостеріга даються всі три періоди, при інших - переднепритомний стан відсутній, а послеобморочного практично не проявляється.

З-за великого числа видів непритомності і складності їх патогенезу загальноприйнятої класифікації синкопальних станів не існує і навряд чи можна чекати її появи в найближчому майбутньому.

З практичних позицій важливо виділити три основні групи синкопальних станів:

1. Нейрокардіогенние.

2. Кардіогенний.

3. Ангіогенние.

Включаються у зазначені групи непритомність істотно різняться за методами діагностики, профілактики та прогнозу. Виявлено, що летальність протягом року при кардіогенних непритомності досягає 18-33%, при внесердечних непритомності - 12% [Di Marco JP, 1994]. Найчастішою різновидом сінкопаль них станів є нейрокардіогенние непритомність [Senges J., LengfelderW., 1985].

Актуальність діагностики та попередження синкопальних станів обумовлена ??високою поширеністю непритомності, а також як непрямої (можливість травми), так і прямою небезпекою деяких з них (зокрема, аритмічних) для здоров'я та життя хворих. Слід зауважити, що вірогідність отримання травми різко збільшується при непритомності у осіб похилого та старечого віку, але особливо висока у пацієнтів, професія яких пов'язана з роботою на висоті або з рухомими механізмами. Виникнення непритомності у водіїв, машиністів електропоїздів та осіб аналогічних професій може представ лять небезпеку не тільки для хворих, а й для оточуючих.