Головна/Лікування хвороб/Опіки


Біль супроводжує опіки з першої хвилини і практично до завершення загоєння ран. Безумовно інтенсивність больових відчуттів різна в залежності від глибини та локалізації ураження, а також від фази ранового процесу. Обезболиванию при здійсненні перев'язок часто приділяють недостатню увагу. Це пов'язано з багатьма причинами: перевантаженням стаціонарів хворими (і це при тому, що у нас в країні є найбільші за кількістю ліжок опікові клініки), нестачею анестезіологів, недоліком препаратів для наркозу та іншими. Разом з тим, ряд авторів надає адекватного знеболення при зміні пов'язок велике значення. Зокрема, Bruce M. Achauer вказує на необхідність знеболення навіть при лікуванні амбулаторних хворих.

В даний час все ще недостатньо враховуються медико-психологічні аспекти лікування. Термічна травма викликає комплекс змін, що виявляється емоційними мнестичними, психомоторними та іншими видами порушень. На думку дослідника з Саранська В. В. Наумкіна, внутрішня картина хвороби (опікової) - це виникає у людини цілісний образ свого захворювання, структурно включає чотири рівні:

чуттєвий - комплекс больових відчуттів;

емоційний - переживання з приводу захворювання і його наслідків;

інтелектуальний - знання про хворобу та її реальна оцінка;

мотиваційний - вироблення певного ставлення до захворювання, зміна способу життя.

В результаті пошкодження шкіри виникає особливий психічний стан, породжений сильними больовими відчуттями. Відомо багато прикладів, які доводять залежність перебігу захворювань і травм від психологічного стану хворого. В якійсь мірі це психологічний стан формується в процесі перев'язок. Знаходяться в опіковому стаціонарі хворі досить швидко стають поінформованими про особливості техніки здійснення перев'язок лікарями. Автору відомі випадки, коли пацієнти прагнуть потрапити на перев'язку до якогось певного лікаря, а іншого уникають. Виходячи з цього слід удосконалювати техніку виконання перев'язок і при цьому забезпечувати достатній рівень знеболення та деонтологічні супровід процесу лікування.

Іншим підходом є запобігання, по можливості, розвитку психологічних порушень у хворих. Для цієї мети можна використовувати призначення заспокійливих засобів, малих транквілізаторів, адаптогенів, стрес-протекторів і псіхокорректоров.

Відомо, що емоційне напруження, страх очікування болю негативно позначаються на загальному стані хворих. Автору глави відомий випадок, коли у дитини з відносно невеликим за площею опіком при проведенні перев'язок без анестезії в результаті емоційного стресу і пов'язаних з цим загальних змін в організмі розвинувся вторинний імунодефіцит, який зажадав медикаментозної корекції.

Видається, що існують абсолютні та відносні показання до проведення анестезії. Знеболювання необхідно при лікуванні хворих з обширними опіками поверхневими, при видаленні під час перев'язок відмерлих тканин. Мабуть, знеболення необхідно особам з лабільною нервовою системою, дітям молодшого віку і всім пацієнтам, у яких має місце виражене відчуття тривоги або страху перед болем. Таких хворих виявити нескладно. Обмежені за площею опіки функціонально активних областей тіла (кисті, стопи) також в ряді випадків вимагають знеболення.

Безумовно є ситуації, коли немає ніякої необхідності до загального знеболювання. Наприклад, при опіках Ша і ШБ ступеня, коли ранова поверхня представлена ??струпом, у всіх випадках необхідно враховувати не тільки місцевий статус рани, але й загальний стан потерпілого.

На думку автора глави, перев'язки під наркозом (хоча б під закисом азоту) доцільно робити більш широко, ніж це робиться зараз. При цьому не заперечується той факт, що остаточне рішення про необхідність проведення і конкретному варіанті анестезії приймає анестезіолог. Більшість людей, які перенесли скільки-небудь серйозний опік, виступають за знеболювання перев'язок.

Необхідно пам'ятати, що крім наркозу існують і інші способи зменшення болю при перев'язках. Почуття тривоги, страху і частково болю, можуть бути знижені за рахунок застосування транквілізаторів, амінокислоти гліцину, знеболюючих препаратів в таблетках. Найбільш інтенсивна біль пов'язаний з моментом зняття пов'язок, особливо у випадку, коли останні прилипли до поверхні рани. При цьому (у II фазі ранового процесу) одночасно може бути пошкоджений (відірваний) незміцнілий епідерміс. Попередньо проведене відмочування пов'язок дає можливість видалити їх без вираженої больової реакції.

Важливим засобом профілактики болю є грамотне застосування препаратів для місцевого лікування. Зокрема, аплікація мазей Мафенід ацетат і Біопін 5% нерідко супроводжується больовий реакцією. Навпаки, застосування крему сульфадіазину срібла, як правило, безболісне. У ряді випадків слід віддати перевагу мазеві пов'язками ранові покриття, які протягом тривалого часу перебувають на рані. До таких можна віднести Асеп-льон, DDB, Фолідерм і ряд інших.