Головна/Лікування хвороб/Опіки


В даний час в нашій країні широко використовується поняття опікова хвороба, що має на увазі сукупність всіх змін в організмі потерпілого після опіку або багатофакторних поразок, що призводять до одужання або загибелі потерпілого. При цьому в доступній літературі не вдалося отримати задовольняє визначення цього терміна. Немає також загальноприйнятого визначення поняття травматична хвороба, що є більш загальною категорією, яка повинна включати і основні ознаки опікової хвороби. Найбільш прийнятним вважається визначення травматичної хвороби, дане С. А. Селезньовим і Г. С. Худайбереновим (1984), які під травматичною хворобою розуміють порушення життєдіяльності організму, що виникає в результаті пошкоджень, викликаних надмірним механічним впливом, виявляється складним комплексом розладів його функцій, не однакових в різні її періоди і сукупністю пристосувальних (адаптивних) реакцій, спрямованих на збереження життя організму і відновлення порушених функцій і структур [Селезньов Г. А., Худайберенов Г. А., 1984]. На жаль, пропоновані в даний час визначення травматичної та опікової хвороби не відображають матеріальної бази відбуваються в організмі постраждалих процесів, а саме, перехід на якісно новий рівень енергетичного і структурного існування. Вироблені за мільйони років існування живих істот фізіологічні зрушення в спочатку здоровому організмі після травми, що призводять до відновлення цілісності пошкодженого органу або тканини при належному рівні підтримки гомеостазу, навряд чи можна назвати хворобою. Правильніше охарактеризувати цей стан як адаптаційний (компенсаторний) синдром, тобто один з фізіологічних варіантів функціонування організму. У той же час, невідповідність сформованого нового енергетичного статусу потребам адаптаційного (компенсаторного) синдрому виводить процеси, що відбуваються в організмі, за межі адаптивних реакцій, перетворюючи їх на ланки танатогенезу. Саме цей стан більше і підходить до визначення хвороба.

У практичній діяльності зручніше і коректніше говорити про посттравматичному періоді, або про конкретному періоді опікової травми (опіку). У цьому світлі і пропонується періодизація посттравматичного періоду і класифікація ускладнень опіків.

Періоди опікової травми:

Гострий період опікової травми (від моменту опіку до дости жения рівня довготривалої адаптації). Тривалість при адекватному лікуванні не повинна перевищувати 30-36 ч. У ньому доцільність різно виділити два підперіоди:

критичний, що триває з моменту травми до 6-8-ї години після отримання опіку;

період активізації реакцій адаптації, з 6-8-ої години від моменту травми до повної стабілізації гемодинаміки.

Період напружених компенсаторних процесів триває від моменту виходу з гострого періоду до ліквідації основного стрес-фактора, тобто до повного відновлення шкірного покриву.

Період реконвалесценції (фізіологігеской деадаптации), т. е відновлення попереднього травмі метаболічного статусу організму і взаємин між органами і тканинами.

Період фізігеской, псіхологігеской та соціальної реабілітації. Ускладнення опіків:

Ранні ускладнення, безпосередньо пов'язані з особливостями ми травми і перебігу гострого періоду опіку, що розвиваються зви але протягом першого тижня з моменту травми:

хвороби не відбулася адаптації (рання дисфункція систе ми підтримання гомеостазу) з проявами у вигляді:

метаболічного виснаження;

синдрому поліорганної недостатності;

раннього опікового сепсису;

ураження органів, що не входять в систему підтримки гомео стазу;

первинна патологія легень і верхніх дихальних шляхів (внаслідок інгаляційної травми).

Пізні ускладнення, що розвиваються з 2-3-го тижня після опіку:

опікове виснаження;

хвороби дезадаптації (пізня дисфункція системи підтри жанія гомеостазу):

метаболічне виснаження;

синдром поліорганної недостатності;

пізній опіковий сепсис;

ураження органів, що не входять в систему підтримки гомео стазу, в тому числі місцеві гнійні ускладнення.

Ятрогенні ускладнення.