Головна/Лікування хвороб/Гастроентерологія (Частина 1)


Лікування має бути комплексним і включає усунення причин захворювання. Основна увага має бути спрямована на нормалізацію режиму харчування, відмова хворих від паління та вживання алкоголю, своєчасне лікування захворювань інших органів і систем, вигнання гельмінтів та найпростіших, виключення алергенів, токсичних впливів, дотримання правильного способу життя, лікувальне харчування. Рекомендуються загальнозміцнюючі засоби, нейро-і психотропні препарати, засоби, що впливають на основні функції шлунка, а також замісна терапія; фізіотерапевтичні процедури, гіпнотерапія і аутотренінг, санаторно-курортне лікування.

Лікувальне харчування. При підвищенні функціональної активності шлунка призначають варіанти дієти 1 (1а, 16, 1) залежно від вираженості гіперсекреторних розладів та інших ознак роздратованого шлунку. При функціональних розладах шлунка гіпо-і астенічного типу призначають дієту 2. Якщо секреторна недостатність супроводжується порушенням функції кишечника або виникає вдруге при його захворюваннях, ефективні варіанти дієти 4 (46, 4в). При поєднанні секреторної недостатності з хронічним холециститом - дієти 5а, 56, 5, с панкреатитом - 5п.

З загальнозміцнюючих засобів призначають насамперед вітаміни, причому при гіперфункції шлунка перевагу слід віддавати вітамінам В6, В2, С, а при гіпофункції - В,, Р, РР, В | 2, фолієвої кислоти, при вираженій астенії і кишкової дисфункції - у поєднанні з призначенням анаболічних стероїдів, білкових гідролізатів, солкосерила.

Нейро-та психотропні препарати впливають на порушену регуляцію функцій гастродуоденальної системи, у тому числі на коркові процеси, купируют больовий синдром. При гіпер-хлоргідріі і підвищеної моториці шлунка краще призначати М-холінолітики периферичного і прицільно-клітинного дії [метацин, гастроцепін та ін], які інгібують шлункову секрецію, усувають рухові розлади, і, отже, больові відчуття, а також інші антисекреторні засоби - блокатори Нг-рецепторів гістаміну (ранітидин, фамотидин) та інгібітори протонового насоса (омепразол) при вираженому підвищенні шлункової секреції, що не піддається корекції М-холінолітиками і антацидами в поєднанні з психотропними засобами. При зниженні секреції і моторики доцільно призначати кофеїн, папаверин, еуфілін, що підсилюють освіта цАМФ, при вираженій атонії - невеликі дози прозерину. Певною мірою стимулюють секрецію і тонус шлунка препарати калію і кальцію (панангін, хлорид калію, глю-Конате кальцію).

Седативні засоби призначають з урахуванням особливостей особистості, характеру хворого і вираженості вегетативних зрушень. При гіперфункції шлунка застосовують тазепам, еленіум, седуксен, белласпон, беллоід, при гіпофункції - рудотель, грандаксин, валеріану.

Неодмінним компонентом лікувальних заходів повинна бути психотерапія, яка у хворих з невротичними порушеннями функцій шлунка є основним, а іноді і єдиним методом лікування [Крилов А. А., Крилова Г. С, 19901.

Виділення коштів, що впливають на основні функції шлунка, певною мірою умовно, оскільки нейро-і психотропні препарати роблять подібну дію на функціональний стан шлунку. Так, для усунення дискінезії кардіального і пілоричного сфінктерів шлунка застосовують церукал (реглан, прімперан, метоклопрамід), сульпірид (еглоніл), но-шпу, галідор. При гіперсекреції і гіперхлоргідріі призначають анта-ціди (вікалін, оксид магнію, трісілікат магнію, алмагель, Фос-фалюгель, маалокс, гелюсіл) через 1 - 1,5 години після їжі. Ощелачі-БЕЗПЕЧУЮТЬ дію антацидів можна підсилити, застосовуючи їх у поєднанні з холінолітиками, які, уповільнюючи евакуацію з шлунка, подовжують дію ощелачівающей фактора.

Замісну терапію призначають хворим з гіпо-та астенічним типом функціональних розладів шлунка. До засобів цієї групи відносяться абомін, ацідін-пепсин, натуральний шлунковий сік, препарати, що містять панкреатичні ферменти (панкреатин, панзинорм, тріфермент, фестал, дігестал тощо), які особливо показані при явищах кишкової диспепсії, панкреатичної дисфункції. При супутньому хронічному холециститі доцільно призначати жовчогінні та протизапальні препарати (фламин, жовчогінний чай, нико-дин та ін.)

Близько 80% хворих з функціональними розладами органів травлення відзначають поліпшення стану при прийомі плацебо [Drossman D. А., 1987]. Автор підкреслює, що на результати лікування впливають тривалість захворювання (чим вона більша, тим рідше хворі відзначають поліпшення) і психосоціальні чинники (особистісні особливості, настрій, стресові ситуації, соціально-культурний рівень хворого, відносини в родині тощо).

З фізіотерапевтичних процедур при гіперфункції шлунка ефективні зігріваючі компреси, електрофорез з новокаїном, папаверином, діатермія, грязьові аплікації, озокерит, парафін, хвойні ванни, загальна гальванізація з бромом по Вермеля, гальванічний комір з хлоридом кальцію по Щербаку, хвойні ванни. При гіпофункції доцільно призначати струми Бернара, амплипульстерапія, циркулярний душ, перламутрово-кисневі ванни.

Санаторно-курортне лікування показано в період ремісії. Залежно від типу функціонального розладу призначають відповідний питний режим: при підвищеній секреції мінеральну воду (боржомі, Смирновская, славяновская, Єсентуки № 4, іжевська, Арзні) рекомендують у теплому вигляді, без газу, за 1,5 - 2 год до їди; при зниженою - кімнатної температури, за 30 хв до їди.

Диспансеризація. Хворі з функціональними розладами шлунка підлягають диспансерному спостереженню та періодичному огляду - 1 - 2 рази на рік, так як при тривалому перебігу цієї патології (більше 2 років) можуть виникнути глибокі деструктивні зміни слизової оболонки шлунка і розвинутися або хронічний антральний гастрит з підвищеною секреторною функцією ( у хворих з гіпер-і нормостеніческій типом), або при гіпо-і астенічному типі - хронічний дифузний гастрит з секреторною недостатністю. Крім того, функціональний розлад шлунка нерідко є початковою стадією гастриту і виразкової хвороби [Успенський В. М., 1982; Дорофєєв Г. І., Успенський В. М., 1984]. Своєчасна діагностика сприяє цілеспрямованому лікуванню, яке призводить до одужання і профілактики хронічних гастродуоденальних захворювань.

Працездатність в гострому періоді функціонального розладу шлунка, а також при загостренні супутніх захворювань обмежена.

Профілактика полягає у своєчасному лікуванні захворювань органів травлення та інших систем, санації порожнини рота, дотримання режиму харчування (регулярне харчування, виключення їжі всухом'ятку), відмову від алкогольних напоїв, куріння, надмірно гострих і багатих грубою рослинною клітковиною страв.

Дотримання режиму дня, ранкова гімнастика, водні процедури, аутотренінг сприяють зміцненню нервової системи і, отже, можуть розглядатися як заходи профілактики функціональних розладів шлунка. Цьому ж сприяє

дотримання дієти протягом 2 - 6 місяців після гострих інфекційних захворювань (дизентерія, вірусний гепатит, сальмонельоз), нефриту, глистових і протозойних інвазій, операцій, в першу чергу на органах черевної порожнини.

Щоб уникнути рецидивів функціонального розладу шлунка, а отже, хронізації процесу при гіперстенічна типі показано навесні і восени дотримання дієт 1 а і 1 б, прийом вікалін, екстракту беладони, гастрофарм, оротат калію, глю-Конате кальцію і т. п.; при гипостенической - абомін, панкреатину, церукала, кофеїну.