Головна/Лікування хвороб/Опіки


Кордон дерми та епідермісу являє собою хвилясту лінію складної форми.

Епідерміс прикріплюється до дермі за допомогою базальної пластинки (БП), що представляє собою спеціалізовану форму позаклітинного матриксу. БП синтезується оточуючими її клітинами і містить колаген IV типу, глікозаміноглікани і ряд адгезивних молекул (ламінін, фібронектину, нідоген / ентактін та ін.) У БП, крім виростів I і І типу (придатки шкіри і гребінці), присутні мікро-і ультраструктурні вирости (III і IV типу), обумовлені інвагінації плазмолемми базальних клітин, які разом з базальної мембраною впроваджуються в дерму [Михайлов І. Н., 1979]. Такого роду з'єднання забезпечує міцний зв'язок дерми і епідермісу (рис. 1.10).

БП досить складно організована, за даними електронної мікроскопії (рис. 1.11) в ній виділяють наступні чотири шари:

плазмолемма базальних клітин зі спеціалізованими кон-тактами-полудесмосомами;

світла пластинка (lamina lucida);

щільна пластинка (lamina densa);

якірні (кріплять) фібрили, що знаходяться субепідермально. Базальна пластинка виконує такі основні функ ції:

опорну для клітин епідермісу;

забезпечує скріплення дерми та епідермісу;

Дермо-епідермального з'єднання

робить регулюючий вплив на розвиток шкіри;

здійснює регулюючий вплив на проникнення речовин в шкіру.

Роль БП надзвичайно важлива, в разі її неповноцінності нерідко формуються бульбашки (явище раннього опікового дерматозу), відбувається розвиток рубцевої тканини.