Головна/Лікування хвороб/Гастроентерологія (Частина 2)


Метаболізм ліків в печінці здійснюється у дві стадії.

Перша стадія печінкової біотрансформації - створення полярних груп за рахунок окислювальних реакцій. Метаболіти біологічно активніші, ніж самі ліки. При цьому утворюються гепатотоксичні деривати, які грають роль у патогенезі лікарських уражень печінки. Біотрансформація відбувається в першу чергу завдяки ферментам мікросомальної оксидазної системи, пов'язаної з гладким ендоплазматичним ретикулумом гепатоцитів.

Істотна роль в окислювальних процесах належить цитохрому Р, кількість якого збільшується при прийомі ліків і зменшується за захворюваннях печінки. Деякі окислювальні ферменти пов'язані з мітохондріями, зокрема моно-аміноксідаза, з цитозолем (алкогольна дегідрогеназа).

Друга стадія печінкової біотрансформації включає зв'язування (кон'югацію) метаболітів першої фази з різними субстратами - глюкуронідами, сульфатом та глутатіоном. Утворилися полярні сполуки виділяються з сечею і жовчю.

Фактори, що регулюють активність ферментів, метаболізується-чих ліки. До зовнішніх чинників відносять хронічне зловживання алкоголем, який викликає індукцію ферментів гладкого ендоплазматичного ретикулума. Ступінь ферментної активності в значній мірі залежить від генетичних факторів. Цитохром Р існує в різних формах, і генетичні чинники регулюють профіль його у кожного хворого. Естрадіол, тестостерон, андростерон, прогестерон, гідрокортизон інгібують лікарську метаболічну активність, будучи потенційними субстратами ерментноі системи цитохрому Р. Ферментна активність залежить також від попередньої лікарської терапії, взаємодії одночасно застосовуваних ліків. Вже наявне ураження печінки істотно впливає на метаболізм лікарських препаратів.