Розрізняють дві форми перикардиту, що виникає у хворих з гострим інфарктом міокарда (ІМ). Ранній перикардит розвивається протягом декількох днів після гострого ІМ і спостерігається у 10-15% хворих. Вважають, що ця форма перикардиту обумовлена запаленням ендокарда, яке спостерігається при великому ураженні міокарда і, отже, найчастіше є ускладненням трансмурального ІМ. Розвиток перикардиту не впливає на прогноз хворих ІМ, але вимагає проведення ретельного диференціального діагнозу між перикардитом і повторними епізодами ішемії міокарда. Завдяки ефективній тромболітичній терапії, що сприяє зменшенню розміру вогнища ІМ, поширеність цієї форми перикардиту в даний час істотно знизилася. Інша форма перикардиту, відома як синдром Дресслера, розвивається у хворих через 2 тижні-кілька місяців після гострого ІМ. Точні причини виникнення синдрому Дресслера невідомі, можливо, в його основі лежить аутоімунна реакція на антигени некротизованих клітин міокарда. Клінічно схожа форма перикардиту може розвиватися у хворих через кілька тижнів або місяців після операції на серці (постперікардіотомічний перикардит). Перикардит може бути одним з важких ускладнень ниркової недостатності, але патогенетичні механізми, що лежать в основі цього явища, вивчені недостатньо. Результати клінічних досліджень вказують на те, що частота розвитку цієї форми перикардиту не корелює з рівнем азотистих шлаків у плазмі крові. Більше того, уремічний перикардит може виникати у хворих в перші місяці після початку проведення гемодіалізу.
Новоутворення в порожнині перикарда найчастіше є наслідком метастазування чи проростання раку легень, молочної залози або лімфоми. Первинні пухлини перикарда зустрічаються рідко. При злоякісному випоті в порожнині перикарда накопичується велика кількість геморагічної рідини, що нерідко призводить до розвитку такого важкого ускладнення, як тампонада серця. Перикардит може розвиватися як ускладнення раніше проводилася променевої терапії (наприклад, при пухлинах органів грудної клітини), особливо якщо сумарна доза опромінення області середостіння перевищувала 4000 рад. Радіаційне ураження тканин супроводжується місцевою запальною реакцією, випотом у порожнину перикарда і розвитком фіброзу. Цитологічне дослідження перикардіальної рідини дозволяє провести диференціальний діагноз між променевим і пухлинним перикардитом. Перикардит спостерігається при багатьох захворюваннях сполучної тканини, включаючи системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, системну склеродермію. Так, у 20-40% хворих на системний червоний вовчак у момент загострення захворювання відзначаються явні клінічні ознаки перикардиту. Адекватне лікування основного захворювання зазвичай супроводжується зникненням симптомів перикардиту. Перикардит може розвиватися на тлі прийому деяких препаратів, що викликають розвиток вовчакового синдрому. До числа таких препаратів відносяться антиаритмічний засіб прокаїнамід і вазодилататор гідралазин. Після відміни препаратів симптоми перикардиту, як правило, зникають.
Перикардит після інфаркту міокарда
Одним з найбільш древніх, і тим не менш, найефективніших способів схуднення є застосування насіння льону...
Вправи для зміцнення м'язів спини
Початкове положення - стоячи ноги на ширині плечей, гімнастична палиця лежить на лопатках, плечі розправлені...
Якщо ви знаходитесь в пошуках найбільш ефективної дієти для схуднення, рекомендуємо спробувати вам дієту, розроблену медиками з клініки Майо в Мінессоті...
Будь яка подружня пара, що проходить програму ЕКЗ, знає, що дуже важливо не просто завагітніти, але й благополучно виносити малюка...