Прогноз ендодонтичного лікування

Зрозуміло, що найбільш важливим фактором, що впливає на прогноз ендодонтичного лікування, є стан зуба до лікування. Багато досліджень показали, що на успіх лікування значно впливає ступінь патологічних змін, що виявляються при рентгенографії. Успіх лікування зубів, у верхівки кореня яких є ділянка розрідження (рентгенопрозорість), на 20% нижче в порівнянні з зубами, періапилокальні тканини яких рентгенологічно не змінені. У класичному дослідженні Strindberg виявив, що процес загоєння пернапікальних тканин може тривати до 9 років після лікування. У більш пізніх дослідженнях Sjogren і його співробітники прийшли до висновку, що, можливо, існує вплив розміру ділянки періапікального розрідження і надлишку пломбувального матеріалу на результат лікування. Однак у них немає повної впевненості, так як тривалість періоду спостереження поки недостатня. Sjogren і його співробітники обстежили 356 пацієнтів через 8-10 років після ендодонтичного лікування. Отже, зрозуміло, що в прогнозі ендодонтичного лікування надзвичайно важливо початковий стан пульпи і пернапікальних тканин. Більше 96% зубів з нормальним станом пернапікальних тканин були успішно проліковані, у той час як серед зубів з некрозом пульпи і патологічно зміненими періапікальними тканинами цей відсоток дорівнює 86. Найневдаліші результати виявлені при повторному лікуванні зубів з розрідженням у верхівки кореня; успішно завершилися лише 62% випадків. Існують інші важливі ендодонтичні та системні чинники. Загальна резистентність пацієнта, а також якість обробки і пломбування каналів відіграють роль в остаточному результаті ендодонтичного лікування (мал. 4-7).