Головна/Лікування хвороб/Гастроентерологія (Частина 1)


Мабуть, жодне з численних захворювань стравоходу не поширене настільки широко, як езофагіт. За даними прозектури, в популяції запалення слизової цього органу виявляється в 1,36-7% випадків [Bartels E. С, 1935; Vinson P. Р., Butt HR, 1936]. Чоловіки і жінки хворіють однаково часто. В. X. Василенко і співавт. (1971) вважають ці цифри перебільшеними на тій підставі, що посмертна діагностика цього захворювання істотно ускладнена цілим рядом обставин. Езофагіт в таких випадках може бути обумовлений, наприклад, наслідками агонії хворих безпосередньо перед їх смертю. Іноді справжнє запалення слизової стравоходу дуже складно відрізнити від аутолітичних процесів, що відбуваються в органі після смерті.

Відомості про поширеність езофагітом, засновані на результатах клінічних досліджень, також вельми і вельми приблизні. Достовірний діагноз цього захворювання повинен базуватися на даних ендоскопії з прицільною біопсією, тобто бути клініко-морфологічним. Оскільки згадані методи дослідження (особливо біопсія) проводяться далеко не всім хворим, то в певному відсотку випадків наявність езофагіту не є, строго кажучи, доведеним.

Отже, достовірними цифрами про поширеність запальних уражень стравоходу ми не володіємо. І все ж з великою часткою впевненості можна стверджувати, що езофагіт є одним з найбільш часто зустрічаються поразок цього органу. Останнє пов'язано з тим, що езофагіт, як правило,

є вторинним захворюванням. Їм можуть ускладнюватися деякі інші хвороби як самого стравоходу (ахалазія кардії, Хіа-тусня грижі, злоякісні новоутворення), так і нижчих відділів шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, холецистит, панкреатит та ін) - Крім цього, запалення слизової стравоходу може розвиватися і в рамках деяких інфекційних процесів (дифтерія, скарлатина, вірусна інфекція, сепсис та ін.) Іншими словами, езофагіт є скоріше не самостійне захворювання, а дуже поширений синдром.

Відомості про його поширеності в деяких вибіркових контингентах хворих більш конкретні. Так, при розтині померлих від хронічного алкоголізму езофагіт був виявлений в 95,4% випадків [Чижов В. А. та ін, 1991]. Запалення слизової стравоходу зазначено у 7,6% дітей, які перебувають у стаціонарах з різних причин [Остроухова І. П., 1983].

Залежно від перебігу захворювання виділяють гострі та хронічні езофагіти.