Постановка діагнозу

Заключна стадія діагностики вимагає систематичного аналізу всіх отриманих даних, включаючи анамнез захворювання, клінічне, фізичне та рентгенологічне дослідження. Щоб правильно поставити діагноз, лікар повинен методично підійти до цього питання.

Перше міркування при постановці діагнозу - чи можливо відтворити основну скаргу пацієнта. Якщо пацієнт повідомляє про серйозну біль за два дні до відвідин лікаря, а діагностичні тести не в змозі відтворити цей біль, діагноз є неостаточним. Якщо симптоми не можуть бути продубльовані, діагноз не можна підтвердити. Проте лікар повинен пам'ятати: пацієнт, який скаржиться на біль від термічних подразників в минулому, став не сприйнятливий до температурного тесту, оскільки пульпа розглянутого зуба некротизована.

Як тільки попередній діагноз встановлено, підозрюваний зуб слід знеболити, щоб підтвердити, що він є джерелом болю. Якщо підозрюваний зуб був правильно ідентифікований, виборча анестезія цього зуба повинна повністю усунути біль. Якщо біль зберігається після введення анестетика, це може бути викликано двома причинами: (1) Зуб може бути не повністю знеболений (повністю знеболений зуб буде нечутливий до всіх дратівливих факторів, і пацієнт не буде відчувати біль). (2) Джерело болю було неправильно ідентифіковано. Пацієнт з відбитим болем може бути впевнений, що причиною болю є певний зуб, у той час як біль викликана зовсім іншим зубом або неодонтогенним джерелом.

Якщо біль зберігається після проведення анестезії, діагностичний метод, який використовується лікарем, повинен бути переоцінений. Лікар повинен подумати: Чи всі необхідні дослідження пульпи були проведені? Якщо ні, додаткові методи можуть призвести до правильної ідентифікації причинного зуба. Якщо сумніви щодо джерела болю зберігаються, пацієнта слід направити до спеціаліста з ендодонтії для подальшої діагностики.

Пульпарна біль може бути викликана карієсом, переломами, травмами, недавнім відновним лікуванням і менш очевидними причинами типу аномалії розвитку, ортодонтичного переміщення зубів і вірусних інфекцій. Правильний діагноз встановлений, якщо чітко зрозуміла причина болю. Діагноз повинен бути пов'язаний з етіологією.

Як тільки діагноз був встановлений, важливо визначити прогноз зуба до початку лікування. Для цього необхідно оцінити стан пародонта (пародонтальний прогноз), можливість відновлення зуба і ендодонтичний прогноз. І тільки тоді може бути зроблений остаточний висновок щодо прогнозу в цілому.

Пародонтальний прогноз кишень і оцінка зниження рівня прикріплення ясен - перший крок в оцінці статусу пародонту. Без належного лікування глибокі пародонтальні кишені будуть сприяти прогресуванню патології. Зниження рівня прикріплення ясен ставить під загрозу зуб і його довгостроковий прогноз. Якщо кишені настільки глибокі, що вони з'єднуються з ендодонтичною поразкою, прогноз в цьому випадку значно погіршується. У бічних зубах область фуркації повинна бути також перевірена на предмет втрати кісткової тканини. Якщо зонд доходить до фуркації, довгостроковий прогноз зуба є сумнівним. При наявності у пацієнта захворювань пародонту, його слід інформувати про це до початку лікування. Якщо захворювання пародонту серйозне, видалення зуба буде кращим способом лікування.

Прогноз відновлення зуба Можливість повноцінного відновлення зуба після лікування кореневих каналів (без впровадження в біологічну ширину) повинна бути оцінена лікарем в першу чергу. Якщо реставрація впроваджується в межі біологічної ширини, перед реставраційним етапом лікування, можливо, буде потрібно хірургічне подовження коронки зуба. Співвідношення коронка/корінь зуба має бути сприятливим, щоб подовження коронки зуба не призвело до втрати зуба.

Якщо зуб не несе естетичної, жувальної функції і не служить для збереження місця в зубній дузі, видалення може стати варіантом вибору. Видалення може бути також показано, якщо є серйозна патологія пародонта, резорбція, або зуб не підлягає відновленню, або пацієнт відмовляється від ендодонтичного лікування.

Ендодонтичний прогноз Ендодонтичний прогноз залежить від кваліфікації лікаря і технічної складності лікування кореневих каналів. Обмежений доступ, облітерація каналів або викривлені коріння ускладнюють процес лікування. Переліковування зубів, де були допущені помилки ятрогенні (наприклад, формування уступів, перфорація, закупорка каналів) може бути складним навіть для досвідченого лікаря. У таких випадках має сенс відправити пацієнта до експерта з ендодонтії.

Інший фактор, що впливає на здатність лікаря ідеально виконати ендодонтичне лікування - поведінка пацієнта. Деякі пацієнти настільки бояться лікування зубів, що вони викликають стрес у всіх співробітників клініки. Вони не можуть зважитися на лікування, навіть якщо вони цього хочуть. Таким пацієнтам слід призначити седативні препарати (перорально або внутрішньовенно), для зменшення занепокоєння. Якщо стоматолог не може сам впоратися з цією проблемою слід направити пацієнта до фахівця.

Як тільки діагноз поставлений і прогноз визначений, необхідно скласти план лікування. Якщо потрібне лікування входить в сферу компетенції лікаря, можна відразу приступати до лікування. Якщо залишаються сумніви щодо діагнозу, або необхідне лікування є занадто складним, пацієнт повинен бути направлений до фахівця з ендодонтії або іншого фахівця для подальшого обстеження і лікування.